Про пропуски тренувань

Перш ніж привести дитину до спортивної секції, батьки цікавляться розкладом груп. Через деякий час ті ж батьки звертаються до тренера з тим, що дитина не може відвідувати тренування в певні дні. Інші гуртки та секції збігаються за розкладом, не вистачає часу на виконання уроків, потрібно доглянути молодшого брата чи сестру, а по суботах їздять «до бабусі на млинці» — і так далі.

Тренувальний процес базується на звичці та послідовності. Налаштувати дитину на регулярні тренування та адаптувати її до певного режиму складно. Після пропусків діти стають розсіяними, недисциплінованими, неуважними.

Якщо дитина пропустила кілька занять, налаштувати її знову на тренувальний процес важко, а інколи й неможливо, адже програма тренувань просувається вперед. Пропуски стають регулярними, часто без вагомої причини.

Дитина втрачає інтерес і відмовляється займатися спортом, обґрунтовуючи це тим, що їй нудно чи набридло. Кому хочеться бути найгіршим? А батьки часто потурають слабкостям і вимогам дитини.

Буває, що деякі батьки не цінують роботу тренера. У їхніх очах діяльність спортивних секцій, клубів чи шкіл — це лише сфера послуг. Наше завдання не переконувати таких батьків.

Просто задумайтесь про свою дитину і згадайте, чому ви привели її сюди. Чи зможете ви радіти її успіхам, якщо з 8–13 тренувань на місяць дитина відвідує тільки 4–5, а приходячи до зали, бавиться і не прагне навчатися?

Часто зустрічаємо випадки, коли батьки лінуються привести дитину на тренування в погану погоду або, навпаки, у гарну погоду обирають пікнік чи похід у розважальний центр замість занять. На канікулах і вихідних відправляють дитину до бабусі... «Тренування ж нікуди не дінуться.»

Якщо батьки ставляться до тренувань своєї дитини відповідально чи безвідповідально, так само ставитиметься й сама дитина. Ваша поведінка та ставлення до занять стають прикладом для неї.

Чим більше пропусків і чим вони частіші, тим складніше налаштувати юного спортсмена на продуктивні тренування та повернути мотивацію.